ВО "Свобода"

ENG

18 травня 2016
Націоналістичне підпілля Луганщини - 4: Порятунок групи Гаврилюка в Сєвєродонецьку
Націоналістичне підпілля Луганщини - 4: Порятунок групи Гаврилюка в Сєвєродонецьку

Порятунок волонтерської групи Гаврилюка - одна з найскладніших операцій націоналістичного підпілля на Луганщині, яка тривала з 9 по 11 липня 2014 року. Тоді козак Гаврилюк, майбутній нардеп, був одним із символів Революції гідності.

9 липня в Ізюм завітали народні депутати від "Свободи" Юрій Сиротюк та Святослав Ханенко. Вони прибули з дводенним візитом на Донбас із гуманітарною місією. "9 липня разом із ними ми відвідали щойно звільнений Слов'янск. Привезли гуманітарну допомогу містянам. Наступного дня ми запланували відвідати Луганщину - батальйон "Луганськ1" в Сватовому та "Айдар" у Щасті. Історія з групою Гаврилюка почалась у ніч із 9 на 10 липня 2014 року" - розповідає Тарас Попов (член штабу підпілля). "Близько першої ночі 10 липня Святославові Ханенко зателефонували київські побратими Гаврилюка і повідомили, що він із трьома козаками-волонтерами опинився в окупованому Сєвєродонецьку. Попросили допомоги. Ханенко звернувся до мене - чи є у нас така можливість. Я відповів згодою. У Сєвєродонецьку існувало наше підпілля, яке активно діяло в місті. Я зателефонував нашому свободівцю з Сєвєродонецька "Олександрові" (не справжнє ім'я) і доручив допомогти хлопцям вибратися з окупованого міста. На той момент ми ще не знали, що то буде відомий козак Гаврилюк - нам повідомили, що це просто група волонтерів", - згадує голова штабу підпілля Артем Заіка. Олександр зустрів їх в обумовленому місці близько другої ночі. Гаврилюк був у козацькому однострої, було взагалі дивно, як вони потрапили в окуповане місто.

"Як виявилося пізніше, Гаврилюк зі своїми побратимами розвозили гуманітарну допомогу та знімали відео з закликами долучатися до козацького батальйону, який планували створити. Перебуваючи в Слов'янську вони вирішили відвідати Щастя. Проклали маршрут в навігаторі. Найкоротший шлях, який і показав їм пристрій, пролягав через окупований Сєвєродонецьк. Не маючи з собою місцевих мешканців-провідників, які знали дорогу, вони самостійно вирушили на своєму мікроавтобусі. Близько опівночі машина Гаврилюка наблизилася до російського блокпосту і проїхала його. Усвідомлення, що вони опинилися на окупованій території, прийшло вже тоді, коли повернути машину чи виїхати назад було неможливо. Машину від догляду і виявлення Гаврилюка і активістів врятувала ніч і те, що терористи вже доглядали іншу машину, а тому запустили мікроавтобус із Гаврилюком у місто. Можливо, вони сприйняли папаху Гаврилюка за однострій "данскіх казакав" - з розповіді учасника групи Гаврилюка.

Після повідомлення Гаврилюка побратимам в Київ вони звернулися до Святослава Ханенка, який перебував на Донбасі. Відтак хлопців треба було рятувати. За це взялась група "Олександра" зі свободівського націоналістичного підпілля у Сєвєродонецьку. "Я швидко заховав мікроавтобус та відвів хлопців на конспіративну квартиру. Попередній план порятунку не передрікав значних складнощів. За моїм планом, трьох хлопців ми мали відправити простими рейсовими автобусами до Сватового, а Гаврилюка, враховуючи його характерну козацьку зовнішність та пізнаваність, планували вивезти окремо. "Проблемою" також виявилось і те, що на світлині в паспорті Гаврилюк теж із козацьким чубом та у вишиванці, тому ми не могли вивозити його відкрито. Ми усвідомлювали, що Гаврилюк, якщо потрапить до полону, стане "другою Савченко" - заручником Кремля. Отже, зранку я по одному відвіз хлопців на автовокзал і посадив на різні автобуси, які прямували в Старобільськ та Сватове, повернувся на квартиру, де на мене чекав Гаврилюк. Вночі ми планували вивезти його скутером польовими дорогами, які не контролювали окупанти. Проте відбулося те, чого ми ніяк не очікували. Останній із друзів Гаврилюка, попри план, вирішив діяти самостійно. Він, не попередивши нікого, вийшов з автобуса і… пішов до сепаратистів домовлятися про зелений коридор для вивезення мікроавтобуса", - розповідає "Олександр" (член націоналістичного підпілля групи "північ", м. Сєвєродонецьк).

Зранку ми отримали інформацію від "Олександра" про те, що все добре, все йде за планом. Юрій Сиротюк, Святослав Ханенко, Артем Заіка і Тарас Попов вирушили на Луганщину. "Ми доїхали до Борової, прямуючи в Сватове. Ханенко, який їхав попереду, попросив зупинитися. Ми всі вийшли. Йому знову зателефонували київські колеги Гаврилюка і розповіли, що дружині хлопця з групи Гаврилюка зателефонували сепаратисти і повідомили що її чоловік в полоні і до вечора його розстріляють. Ми почали з'ясовувати ситуацію в "Олександра", який нічого не знав про "ініціативу щодо зеленого коридору". За годину ми дізналися повну картину від наших інших підпільників сєвєродонецької групи. Виявляється, коли той прийшов домовлятись - його одразу ж взяли в полон і почали катувати. Стало зрозуміло, що перебувати Гаврилюку на конспіративній квартирі стало небезпечно. Того дня "Олександр" змінив дві квартири і три сім-картки на телефоні. Ми достеменно не знали, чи "розколовся" полонений", - розповідає Артем Заіка.

Так поступово проста операція з вивезення чотирьох патріотів із Сєвєродонецька, якою займалось місцеве свободівське підпілля, ускладнювалася і потребувала втручання штабу. Тепер координація операцією відбувалась зі штабу підпілля, під особистим керівництвом Артема Заіки. План змінився - Гаврилюка необхідно було вивозити вночі. Перебуваючи на Луганщині, і А. Заіка, і Т. Попов підтримували телефонний зв'язок із "Олександром". Тарас Попов розповідає: "Повертаючись назад до Ізюму, близько 20-ї години вечора мені несподівано зателефонували з "ВВС Україна" і запитали, що ми знаємо про зникнення Гаврилюка в Сєвєродонецьку. Це був шок, адже ми нікому про це не повідомляли, бо це було прямою загрозою життю як Гаврилюка, так і наших людей в Сєвєродонецьку. Все це промайнуло в мене в голові за ті секунди, поки журналістка ставила мені питання. Одночасно я почав думати, що відповісти, і мені нічого іншого не спало на думку, як запевнити журналістку, що Гаврилюк разом з Артемом Заікою сто відсотків сьогодні перебували в Слав'янську, і "Ви, мабуть, щось плутаєте, бо звідти вони збирались на північну (сєвєрну) Донеччину". Було усвідомлення, що ніяк не можна, аби в ЗМІ потрапила інформація про те, що Гаврилюк в Сєвєродонецьку. Прямо попросити про неможливість публікації цієї новини я не наважився, бо було побоювання, що при гонитві за сенсацією журналісти можуть не зважити на життя наших людей. В кінці розмови я поцікавився у журналістки, звідки вона взяла цю інформацію. Вона повідомила, що звістка про Гаврилюка в тилу сепаратистів вже годину гуляє Інтернетом - повідомили про це київські колеги Гаврилюка. Але так, як ВВС є більш поважним виданням, редакція вирішила поцікавитися у представників "Свободи", чи відповідає це правді. Ми знову всі зупинилися і почали радитися, як діяти в нових обставинах. Поки Ханенко дзвонив київським побратимам Гаврилюка і пояснював, яку помилку вони зробили, ми через нашого речника в Києві вирішили поширити нашу "офіційну" версію про "сєвєр Донеччини". Зателефонували Аронцю, пояснили ситуацію. Впродовж 15 хвилин телефонували ще двоє журналістів із різних видань".

Тим часом уночі з 10 на 11 липня в Сєвєродонецьку наші підпільники готували Гаврилюка до вивезення на українську територію. Дочекавшись ночі, в Сєвєродонецьк прибув ще один член підпілля, який і вивіз Гаврилюка польовими стежками на скутері. 11 липня Гаврилюка в Новоайдарі вже зустріли наші "айдарівці" разом із Андрієм Лебєдєм.

Врешті-решт операція минула успішно. Про долю полоненого нам нічого не відомо. Своїм вчинком він поставив під загрозу життя своїх побратимів, як і побратими з Києва, які оприлюднили інформацію про зникнення Гаврилюка на окупованій території. Після завершення операції було необхідно, щоби російські окупанти вважали, що в Сєвєродонецьку немає націоналістичного руху опору. Ми зробили декілька заяв про "спецгрупу", яку було направлено в Сєвєродонецьк спеціально для порятунку групи Гаврилюка. За декілька тижнів місто звільнили українські військові.

Далі буде…

Богдан Савур